Волинська єпархія Української Православної Церкви

31.10.16

Ківерцівська молодіжка та недільна школа - у Києві!

Немає коментарів
На прикінці жовтня молодь та діти недільної школи що при Свято-Миколаївському храмі м. Ківерці з благословення Преосвященнішого Нафанаїла, єпископа Волинського і Луцького на чолі із кліриком цього ж храму протоієреєм Андрієм Яковлюком вирушили у паломницьку поїздку до столиці України – міста Києва. Ввечері після спільної молитви у рідньому храмі та побажання щасливої дороги від благочинного о. Олександра 28 жовтня у кількості 28 чоловік вирушили до залізничного вокзалу!Ціль поїздки – відвідування святих місць, музеїв столиці. Дата поїздки вибрана була недаремно, адже 30 жовтня день пам’яті монахині Аліпії – великої подвижниці та чудотвориці нашого часу, тіло якої покоїться в Свято-Покровському Голосіївському монастирі м. Києва.

Прибувши о 6 ранку до Києва, крокуючи ще темними вулицями, всі були в передчутті чогось надзвичайного, бо одразу відвідати стільки святих місць за один день не може видатись зазвичайним, враховуючи ще й те, що багато хто в столицю приїхав вперше! Наше паломництво почалось з Свято - Успенської лаври у Хресто-Воздвиженському храмі, де ми подякувавши Богородиці вирушили на поклоніння до святих отців в Дальні печери. На шляху ми напились святої води з колодязів, які викопали преподобні, і ось ми на місці! Йдучи підземними вулицями, які власноруч зробили святі подвижники, серце тремтіло від святості, якою проникнуто тут все: стіни, повітря і навіть світло від свічок здається більш яскравішим. До мощів 49 святих ми мали достойність приложитись. І ще 73 святі чекали на нас у Ближніх печерах, де ми з цікавістю слухали розповідь ченця отця Петра про життя повне чудотворінь і нескінченної милості, яку отримують люди по молитвах цих великих святих нашої землі. Ми проникались кожним словом монаха, очі якого світились неземною радістю під час розповіді, його постать та рухи були смиренні, а слова торкали серце переконуючи в тому, що на нашій землі можливе спасіння, варто тільки відкрити серце для Любові. Далі ми вирушили до верхньої Лаври,де відвідали старовинні храми, а саме Свято-Троїцьку надвратну церкву. В музеях,що на території, ми мали нагоду побачити першу срібну гривню, на подвір’ї гордовито красувалась найвища в Україні писанка. Велич та краса Успенської церкви та Трапезного храму вражали своїми розмірами. Подолавши пару сотень сходинок на дзвіницю, ми були нагороджені краєвидом, який відкрився на верхівці – могутній Дніпро дбайливо огортає пагорб з золотоверхими церквами, які віками спостерігають за людським життям, яке подекуди шокує своїми невдачами та досягненнями. Так з одним з най унікальнішим досягненням нашого співвітчизника Миколи Сядристого ми мали можливість познайомитись у Музеї мікромініатюр, який вразив кожного! Троянда у волосині, фрегат з 368 деталей, які ледь можна розгледіти у мікроскопі шокували майстерністю. Наше поклоніння в Лаврі закінчилось смачним обідом у лаврській трапезній, де нас гостинно приймали. Ми смакували монастирською їжею в компанії святих отців, які з строгістю та любов’ю дивились на нас з ікон на стінах. Набравшись сил, ми попрямували на братське кладовище, де відвідали академічну церкву, в якій починають свій пастирській шлях усі вихованці семінарії та академії Києво - Печерської лаври. При виході з церкви, звертає на себе увагу кожного, величний надгробок, з чорного мармуру, який наче монах стоїтьі благословляє. Підійшовши до якого ми зрозуміли, що там покоїться блаженніший митрополит Володимир (Сабодан), який і після життя продовжує наставляти всіх своїми пастирськими словами, які викарбувані на мармуровій плиті :

«Ніколи нічого не просив. Ніколи не від чого не відмовлявся».

Це пастирське слово було завершальним у нашому паломництві по Лаврі!

Далі ми вирушили до Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років», який увінчується монументом «Батьківщина-мати». Цей музей жодного не залишив байдужим! Жахіття, які відбувались 70 років тому і забрали 13.5 млн життів нашої батьківщини, мають відголосок у кожній родині. Ще довго по відвідуванні в очах стояли рукавички з людської шкіри та матраци з людського волосся – «ноу-хау» нацистських таборів. П’ять тисяч фото на стінах у останній залі та зшиті рушники на столах, які розрізали, коли воїн йшов на війну з дому і зшивали, коли повертався, вражали до сліз. Усміхненні матері на фото, діти яких, всі до одного повернулись з війни вселили надію на те, що і ми невдовзі з’єднаємо всі рушники та душі і всі наші воїни повернуться! Ми зрозуміли, що ми повинні бути свідомими патріотами своєї країни, щоб не повторити помилок минулого.

І ось ми нарешті вирушили до Голосіївського монастиря. Досі гостинне небо столиці проводжало нас від Лаври дощем і градом.Ще на шляху до монастиря розумієш, що їдеш на свято! В автобусі, що їде в Голосіїво, зовсім незнайомі люди вітають один одного зі святом , діти тримають в руках квіти і всі світяться від радості, наче їдуть до найближчої людини в гості. На під’їзді безліч машин, море паломників, ще з воріт видно чергу людей, що стоять на вулиці, яка веде до усипальниці матінки. По обидві сторони черги - коридор з квітів, що несуть в дарунок. Відчувається молитовна напруга. Над головою чується святкова служба, що йде у Свято-Покровському храмі і ти відчуваєш себе якось тепло і затишно, хоча на вулиці осінній вечір. Здається ти приїхав до дому і тебе тут зрозуміють і допоможуть. А допомога по молитвах до матінки Аліпії нескінченна! Свідченням про це є люди, які ще і ще благають про допомогу і отримують! І так не хочеться нікуди їхати, але час невгамовний і нам час повертатись. З відчуттям великої вдячності до Бога та матінки Аліпії ми повертались до дому з незабутніми враженнями та благодаттю Божою.

Хочеться подякувати людям, які приймали участь в організації нашої паломницької поїздки Владиці Нафанаїлу, волонтеру Іонівської молодіжки Аліні Недашківській та усім хто дбає про духовний та моральний стан підростаючого покоління нашої держави!

Спаси Вас Господи! Хай Милосердний Господь дарує вам многії літа та укріпляє на шляху служіння Богу!

Член ПМО КРОК Ольга Бельська






















































Немає коментарів :

Дописати коментар