Волинська єпархія Української Православної Церкви

25.05.16

22-го у неділю. За участі ветеранів відбулось відкриття музейного куточку пам'яті при недільній школі міста Ківерці.(+Відео)

Немає коментарів

      
                         ВЕТЕРАНИ В ГОСТЯХ У УЧНІВ НЕДІЛЬНОЇ ШКОЛИ

Цьогорічний день святого Миколая у храмі  міста Ківерці запам"ятається нам не тільки святковим богослужінням, але й ще двома взаємопов"язаними подіями.
Відразу після закінчення хресного ходу навколо храму в приміщенні недільної школи, що діє при храмі відбулося урочисте відкриття музейного куточка пам"яті, де зібрані експонати Другої Світової війни, які пізніше будутьпередані у краєзнавчий музей міста Ківерці. Створили його члени молодіжки з ініциативи та під керівництвом о. Андрія Яковлюка.
Хто має бажання ознайомитися з експонатами - завітайте до недільної школи, а там є на що подивитися. На відкриття куточка з музейних колекцій були навіть привезені зразки
 стрілецької зброї воєнних часів. Присутні там підлітки були  у захваті, адже їм було дозволено навіть брати її до рук .
Друга подія відбулася ближче до вечора.
Перед святом дня Перемоги молодь із К.Р.О.К.у разом з настоятелем нашого храму о. Олександром Кондратюком та батюшкою Андрієм нанесли візити до домівок
більшості ветеранів минулої війни, що проживають в Ківерцях (замітка про цю акцію є на сайті). А на день святого Миколая ветеранів запросили
в гості до дітей недільної школи. На жаль, прийняти участь у  зустрічі відважилися небагато людей - Поліщук Таїсія Петрівна,
Слабецький Іван Степанович, Маслош Іван Семенович, Миронюк Сергій Сильвестрович, а також Дзвонко Степан Степанович, голова ківерцівської районної
ради ветеранів. З їхньої сторони це також деякий подвиг, адже вік кожного з них вже геть поважний. Був присутній на заході і директор
 ківерцівського районного краєзнавчого музею Войчик Степан Володимирович.
Діти ретельно підготувалися до зустрічі. Один з хлопців був одягнений у військову форму радянського піхотинця, другий - прикордонника тих часів.
"Командир" над ними був одягнений в офіцерську  форму (ще з петлицями, а не з погонами). Решта дітей вбралися у святковий
одяг з вишиванками.
В ході привітання прибулих поважних гостей кожному з них було вручено по пишній червоній троянді. Потім хтось із розчулених ветеранів
 упівголоса, між своїми, відзначив, що  на мітингу на Меморіалі в день Свята їм ніхто навіть жодної квіточки не подарував.
Прикро було тим, кому вдалося це почути.
Розпочав захід о. Олександр. Батюшка своїм коротким щирим виступом відразу створив у кімнаті теплу, майже сімейну автмосферу. Слідом за ним
таку ж спрямованість у  невеличкій промові продовжив і о. Андрій, а на її завершення виконав у дуеті зі своєю дочкою Христиною пісню
на тему війни під власний гітарний акомпонемент.
І ось на "сцену" вийшли діти. Вони декламували віршований монтаж, присвячений Перемозі та тим героям, що ціною неймовірних зусиль, ціною
 власного здоров"я та і самого свого життя відвойювали мир для своїх нащадків, тобто для всіх нас. Лунав у їх виконанні і чудовий спів.
І треба було бачити, як ці діти  практично очей не зводили з ветеранів - сивочолих, обтяжених прожитими роками, чиїї груди
суцільно завішені орденами та медалями, більше бойовими, ніж пам"ятними. Молоді люди виступали тільки для них.
Від ветеранів до дітей та інших присутніх на зустрічі звернулася Таїсія Петрівна Поліщук. Як же важко було цій жінці піднятися зі стільця,
вийти на середину і стояти весь свій виступ, спираючись на палицю, хоча їй пропонували говорити, не вставаючи зі свого місця!
Таїсія Петрівна приймала участь у бойових діях у якості зв"язківця з кінця 1941 року до самої Перемоги, яка застала
 її разом з бойовими друзями на територіїї Польщі, недалеко від Львова. Кількома словесними штрихами вона намалювала перед дітьми картину
вузлових подій тієї війни.
Привітав ветеранів також директор країзнавчого музею С.В.Войчик і принагідно запросив усіх присутніх відвідати музей та ознайомитися
з його експозиціями.
На завершення цієї урочистої та заразом зворушливої зустрічі було зроблене групове фото.
Ну, і яка ж українська гостина без пригощання? Звичайно ж, у сусідній кімнаті для всіх був накритий солодкий стіл.

...Здавалося б, для чого було організаторам зустрічі піддавати ветеранів таким відчутним для них випробуванням як переміщення із своїх
зручних домівок до подвір"я храму? Чи не достатньо було того, що кожного з них вже відвідали напередодні свята Перемоги?
Але всі  свідомо зважилися на таке, щоб діти недільної школи набули незабутніх вражень від безпосереднього спілкування з цими
 героїчними людьми, переможцями у тій страшній війні добра із злом. Війни, такої віддаленої від них у часі...

Підготувала Тетяна Скворцова.



















Немає коментарів :

Дописати коментар