Волинська єпархія Української Православної Церкви

16.11.13

Блаженніший Митрополит ВОЛОДИМИР. Тільки віруй.Проповідь в неділю 21-шу по П'ятидесятниці про зцілення кровоточивої жінки та восресіння дочки Іаіра.

Немає коментарів



     Серед мирської суєти і житейського галасу, в молитвенній тиші храмів сьогодні лунають з церковного амвону Божественні слова: “Дерзай, дочко! віра твоя спасла тебе, іди з миром!”(Лк. 8, 48). Це сказано не тільки тій хворій жінці, котра, торкнувшись одягу Христа, зцілилася. Це сказано, і повторюється для всіх тих, хто, поранивши ноги на житейських дорогах, зрозуміє та відчує, що в Господа — єдина сила, джерело всякого блага, джерело наших зцілень. Це сказано для тих, хто зрозуміє і буде йти до Лікаря, Котрий зцілює біснуватих, повертає зір сліпим, воскрешає мертвих і нікому не відмовляє в допомозі...



   Тільки б доторкнутися до краю одежі Його... Від такого доторку одужала жінка, і в першу мить захоплення їй здалося, що ніхто з натовпу, ні навіть Він Сам не дізналися про її хворобу і про радість одужання. Раптом вона чує запитання: “Хто доторкнувся до Мене?” Як ці слова зворушили її! Можливо, вона вчинила щось негідне, недозволене? — Вона тремтячи, впала перед Ним і все розказала. У відповідь почулися надзвичайні, не тільки для неї, але й для всього світу слова: “Дерзай, дочко, віра твоя спасла тебе!” 
     Яке величезне значення має дотик до ризи Господньої! Риза, в яку одягнутий всемогутній Творець, — це весь світ, бо про нього сказано: “Ти світлом, наче ризою, покрився” (Пс. 104, 2). Весь світ і всі явища природи, зоря, квітка, птах, поле, ліс, море, кожна людина і звірина — це різноманітні візерунки, якими розшита риза Господня, до якої ми переважно доторкаємося без хвилювання, байдуже, не помічаючи її величі і надзвичайної краси. А між іншими, один із наших вітчизняних поетів, дивлячись на золотисту ниву, гомінливий ліс, квіти, струмок, сказав: “Тогда смиряется души моей тревога, тогда расходятся морщины на челе — и счастье я могу постигнуть на земле, и в небесах я вижу Бога...” 

    Як гарно писав своєму другові, молодому вченому, засновник науки про електрику Ампер: “Бережись займатися тільки наукою. Однією рукою досліджуй природу, а другою, як дитина, тримайся за одежу батька, тримайся за край ризи Господньої”. 

    Щойно пролунали підбадьорюючі слова Христа, сказані зціленій Ним жінці, як із дому Іаіра прийшли слуги сказати, що дочка його вмерла, і нехай він не турбує Вчителя (Лк. 8, 49). Побачивши розгубленість батька, Христос говорить: “Не бійся, тільки віруй, і спасена буде” (Лк. 8, 50). Які світлі слова! Як вони підтримують кожну душу в хвилини сумніву, нудьги чи відчаю. Тільки віруй, що Господь завжди з тобою, що Він, Милосердний, не залишить тебе. Чого боятися? Що може настрашити віруючу людину? 

 
   В домі Іаіра пролунало велике слово, яке колись підійме всіх померлих з гробів і з ложа смерті: “Дівчино, встань” (Лк. 8, 54). І “повернувся дух її”. Як глибоко сказано: “повернувся”. Значить, він кудись відходив, а її неживе тіло лежало нерухомим. Душа жила, лише відійшла на деякий час і потім повернулася. Дівчина встала, і щоб підтвердити її воскресіння, Христос звелів дати їй їсти. 

    Виходячи сьогодні з храму, згадаймо, браття й сестри, ще і ще раз ці Божественні слова і, як лікувальний пластир, будемо прикладати їх до свого серця: “Дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе, іди з миром!”; “Не бійся, тільки віруй”. Амінь.


Сайт УПЦ.

Немає коментарів :

Дописати коментар