Волинська єпархія Української Православної Церкви

17.10.13

“ Роза вітрів 2013 “ приймає православну молодь Волині.

Немає коментарів

СКАУТИ, ЯК ФОРМА ЗМІСТОВНОГО ОРГАНІЗОВАНОГО ВІДПОЧИНКУ МОЛОДІ.

Чим у теперішні дні займається наша молодь в свій вільний час? Для дуже багатьох це в основному компьютер. Навіть якщо припустити, що  молоді люди шукають в інтернеті виключно корисну для себе інформацію (а це далеко не так), то за таких сучасних умов дуже гостро стоїть проблема безпосереднього спілкування між собою та з навколишнім світом, творення добрих реальних, а не тільки віртуальних справ. На щастя, є небайдужі дорослі люди, які беруть на себе вантаж організаціїї молоді саме для такої діяльності. Одним із дітищ цього напрямку є Федерація скаутів "Галицька Русь", про яку на цьому сайті вже згадувалось у публікаціїї  14 липня ц.р. І ось нещодавно вона проявила себе знову:   11 - 14 жовтня  силами скаутів була проведений захід по впорядкуванню могил радянських воїнів, полеглих під час Великої Вітчизняної війни у с. Магерів Львівської області. Разом з цією акцією виконувались завдання по фізичному та моральному загартуванню учасників походу. З молоді нашого благочиння по благословенню митрополита Ніфонта туди їздили члени молодіжної організації К.Р.О.К.  Сергій Баран, учень 9-а кл. Ківерцівської ЗОШ №4, студенти волинських "вишів" та коледжів Степан Панасюк, Вікторія Панасюк Максим Яковлюк та Серафим Яковлюк. Загалом же у заході приймало участь 32 скаути зі Львова, Ужгорода та Волині. Очолював цю  акцію, що дістала назву "Роза вітрів 2013", президент скаутської федерації "Галицька Русь" Арбатов Кирил Вікторович. Розташований табір був у лісі неподалік згадуваного с. Магерів.

Відразу після прибуття на місце до таборян завітав у гості наряд справжніх рятувальників на пожежній машині з усім належним устаткуванням. Вони продемонстрували у дії пожежний брандспойт, гідравлічні ножиці, здатні розрізати будь-яку сталеву арматуру, та спасальна надувна прес-подушка  вантажопіднімальністю до 4 тон ( її у зібганому вигляді проштовхують під руїни, а потім нагнітають у неї повітря, визволяючи таким чином засипаних там людей). Бажаючим дозволялось навіть особисто попрацювати з цими предметами.

Після від`їзду рятувальників таборяни поставили намети і назбирали дров для вогнища. Кирил Вікторович вчив, як правильно складати дрова, щоб запалити справжню ватру, а на ділі виконували це саме наші хлопці. Харчувались в перший день бутербродами, що їх готував добровільний кухар табору, один із вже дорослих скаутів Адріан Робертович. Під час чаювання біля палаючої ватри всі перезнайомилися один з одним.

Другого дня була проведена власне акція "Роза вітрів". Одна братська  та кілька індивідуальних могил  воїнів були в занедбаному стані - земля густо поросла травою, пам`ятники почорніли, букви на них стерлись.  Під час виконання скаутами поновлювальних робіт до кладовища підійшли зацікавлені мешканці села, дорослі і діти. Двоє учнів 4 класу зголосилися допомагати, взялися фарбувати огорожу навкруг поховання.

Як же приємно було потім подивитись на результати своєї роботи! Не забули молоді люди і помолитися за упокій душ похованих у цих могилах воїнів.

Після повернення в табір і такого смачного обіду всі учасники були поділені на дві команди для участі у тренуванні по вмінню користуватися канатними переправами, в тому числі через невелику річку. Критерієм було не замочити під час переправляння ніг у воді, але багато хто навіть падав у річку. Перша команда працювала до 10 годин вечора, а друга - до першої ночі, підсвічуючи собі ліхтариками.  Поки відбулося загальне шикування табору, поки повечеряли - вже була глибока ніч. Враховуючи напруженість попереднього дня, таборянам дозволили спати до 11 годин, а там вже почали і до повернення готуватись. Тим, хто був на подібному заході вперше, були вручені скаутські нашивки. Машинами всіх довезли до села, а далі групами добирались кожна у свєму напрямку. Тут хотілося б звернути увагу на такий момент. На початок акції до місця призначення учасники нашої волинської групи, яким від 14 до 18 років, їхали з комфортом у машині о. Андрія.  А при поверненні їм самостійно довелося міняти дві маршрутки, поки доїхали до залізничного вокзалу у Львові, там вирішувати проблему відсутності квитків на прямий поїзд. Скористалися потягом, що йшов до Ковеля кружним шляхом, а вже тамі пересіли на електричку до Ківерець. Це також  досить серйозне випробування для молодих людей, які навряд чи їздили самотужки далі відстані Ківерці - Луцьк. Хоча дещо і змучились фізично наші юні скаути, але мають твердий намір і надалі приймати участь у подібних заходах.

                                                                                                                                                          Тетяна Скворцова.

Ми на “Школі ратника”  http://www.kiverci.info/2013/07/blog-post_12.html

DSC_1031

Немає коментарів :

Дописати коментар