Волинська єпархія Української Православної Церкви

30.08.13

Велопохід на престольне свято Почаївської Лаври.

Немає коментарів

Слов’янські народи особливо виражають свою любов до Бога та Божої Матері у паломництвах по святих місцях. У наші часи можливостей багато для того щоби добратися до любого монастиря (машиною, автобусом, або іншим суспільним транспортом). На разі відновлюється давня традиція піших хресних ходів до святинь. але для молоді стало цікаво звершувати такі паломництва на велосипедах.

З благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта члени православної молодіжної організації К.Р.О.К. вирішили дістатися на велосипедах до Почаївської Лаври на престольне свято Успіння Божої Матері, .

«Званих багато, мало вибраних», можливо так можна назвати початок цієї справи, бо ж бажаючих з молодіжки було 15, а в понеділок 26 серпня від храму виїхало всього 6 чоловік у тому числі священик. Під час крутіння педалями нема багато що думати, основне це думки: доїдеш чи ні, поламається твій ровер чи ні, та й постійний гул машин, які шалено обганяють тебе, не дають розслабитись. Планували одне вийшло друге. Думали добратися на ніч до джерела Св. Праведної Анни що в селі Онишківці, але не вийшло і ніч застала нас біля села Тараканів Дубенського району Рівненської області. За годинку стояла і палатка і була готова вечеря, людей небагато і тому робота проводилась оперативно, тим більше що з нами їхав Петро Гаврилюк із станції юних туристів міста Ківерці. Молитва і спати, спати і ще раз спати (мріяли про це пів дня, бо ж справді замучені і без привички подолали 75 кілометрів).

Ніч і ранок були тихими, та й не диво, бо ми ночували біля відомого Тараканівського форту, а тут безліч окопів та є й могили, які побачили зранку. Ранішні молитви та сніданок пішли на користь, та й чай зварений на ходу із трав і ягід, які назбирали на місці, теж був смачним та духмяним. Виїхали не відразу, де ж, поруч знаменитий форт. Пішли на екскурсію, яку провели самі собі. Про цю споруду жодний з нас нічого не знав. Дух перехватило, коли через невеличкий тунель ми увійшли у величезну фортецю. Будівлі, які вже досить зруйнувалися, все рівно вражали. Походили, поохали, пофоткались та й знову в дорогу. Цього дня замучились менше і по обіді були у селі Онишківці на скиту Святої Праведної Анни, де нам дали кімнати щоби переночувати. Життєдайна сила джерельної води підняла сили і через деякий час всі пішли у храм на святкове всенічне бдіння з нагоди свята Успіння Божої Матері. По закінченні богослужіння сестри монашки запросили до монастирської трапезної на смачну вечерю, та по команді батюшки усі пішли відпочивати, під’йом о 5-ій ранку.

Зранечку рівно о 6-й уже були за монастирськими воротами і ретельно усі почали давити на педалі, бо ж на 9.00 у Лаврі розпочинається Літургія. І тут почалися спокуси. Один велосипед, за якого до речі переживали цілу дорогу, почав ламатися. То багажник, то гальма, а в кінці підшипники колеса полетіли, але з усім цим справились та досталися до монастиря на півтори години пізніше. Отець Андрій нас не чекав і поїхав сам вперед, тому що хотів служити Літургію. Звонить – проїхав один поворот, заблукав, але так, що ще й скоротив дорогу. Якщо їхав би звичним маршрутом де у Великих Бережцях повертають то на службу не встиг би. Проїхавши той поворот попав у слідуюче село що за Божою горою, а там через поле виїхав аж у Діброві, що біля самого Почаєва.

Людей у Почаєві безліч. Опісля закічення Літургії ,на якій було три владики, було звершено хресний хід навколо Успенського собору. Молебень закінчився у храмі. Намісник Лаври митрополит Володимир привітав усіх із святом, та й виразив свою радість про те, що скільки прочан прийшло на свято. Владика зауважив що порахувать усіх не можна, але піший хресний хід що йшов з Кам’янець-Подольського набрав у собі десять тисяч людей, та по тисячі з Хмельницького та Браїлова. У тому числі і ми невеличка кількість прочан.

У отця Андрія Яковлюка це вже друга поїздка на велосипедах. Перша відбулася у 2001 році з дітьми недільної школи, яку він прийняв на свої руки у 2000-му коли прийшов служити кліриком у Свято-Миколаївський храм міста Ківерці зовсім молодим. Кілометраж цього паломництва майже такий самий, а подорожували до Зимненського жіночого монастиря. На фото можна побачити що вирушали у ці подорожі від однієї відправної точки – каплички, що біля нашого храму, і у минулому рухались районами нашої області, а нині областями нашої держави. Надіємось надалі ці корисні подорожі продовжаться.

Тетяна Козачук

Кіц Микола

 

Немає коментарів :

Дописати коментар