Волинська єпархія Української Православної Церкви

08.06.13

Блаженніший Митрополит Володимир. Святкові дні. Проповідь в неділю 6 - ту після Пасхи, про сліпого.

Немає коментарів

 Христос Воскрес! 

6-та після Пасхи неділя – неділя про сліпого, коли ми згадуємо зцілення Господом сліпого від народження.

За свідченням апостола і євангеліста Іоана Богослова, фарисеї обурилися на Ісуса Христа тому, що Він зцілив сліпого в суботу. Вони говорили: "Чоловік Цей не від Бога, бо не шанує суботи. Інші говорили: Як може грішний чоловік такі чудеса творити?" (Ін. 9, 16).


   Лицемірна фарисейська оцінка спонукає нас, браття й сестри, подумати над тим, як ми дотримуємося заповіді Божої і як шануємо святкові дні. 
Ще в Старому Завіті Бог дав настанову шанувати сьомий день, віддати належне святковим дням. Святковий день віруюча людина повинна віддати Богу, без Котрого не може робити нічого (Ін. 15, 5). Хоча б раз в тиждень в людині повинне пробуджуватись почуття вишнього, Божественного, повинна проявлятися потреба молитви глибокої, свідомої і смиренної, подібної до митаревої: "Боже! будь милостивий до мене, грішника!" (Лк. 18, 13)
   Встановлений для нас Богом недільний день і святкові дні, є необхідними для того, щоб пам'ятати не тільки про хліб щоденний, яким ми насичуємо своє тіло, але й про хліб духовний, що є поживою для душі. Без цього хліба немає життя для християнина. Шанування святкових та недільних днів дає людині можливість заглянути у свою душу, вникнути в своє життя, пізнати самого себе. Щоденна суєта хвилею захоплює нас, занурюючи в глибину житейського моря. Господь дарує нам сьомий день та інші свята, щоб у ці дні ми могли спитати самого себе: для чого я існую на білому світі? 
Кожне свято дає віруючим людям духовну поживу і радість у Бозі, дивному у святих своїх. Святкові дні зміцнюють нашу віру, дають нам можливість на прикладах святих Божих людей навчатися істині і творити своє спасіння.
  В святкові дні ми збираємося у святих храмах, щоб тут єдиними устами і єдиним серцем славити Бога, відчути радість спілкування з Ним, з усіма небожителями, один з одним. В спільній молитві полум'яніють наші серця. Нещасні ті люди, які твердять, що не обов'язково християнину ходити до церкви, що Господь, мовляв, на кожному місці і Йому можна молитися скрізь. Господь дійсно на всякому місці, хвалити і славити Його можна й потрібно завжди і скрізь. Але ми знаємо, як важко серед щоденних турбот віддати належне Богові, бути у молитовному єднанні з Ним, постійно мати Його у своєму серці. Господь для того й дає нам радість сьомого дня, щоб ми могли в цей день повністю самі себе й один одного віддати Йому, насолодитися радістю спілкування з Ним. 
   В суботу Господь дав зір сліпому від народження. Цим він не порушив суботи, а освятив її, бо празник дається людині, щоб вона подумала не тільки про себе, але й про подібних собі. Святковий день повинен бути проявом нашої християнської любові до Бога і ближнього, любові діяльної та щирої, сердечної і співчутливої, яка допомагає носити тягарі один одного і так здійснювати закон Христовий (Гал. 6, 2).

Джерело: сайт УПЦ http://archiv.orthodox.org.ua/page-1039.html

Немає коментарів :

Дописати коментар