Волинська єпархія Української Православної Церкви

23.03.13

Перша бесіда святого Василія Великого про піст

Немає коментарів




Господь говорить: «Коли ви постите, то не показуйте сум­ного виду», але «коли постиш, то помасти голову свою і вмий лице твоє» (Мф. 6. 16—171. Зустрічаймо ж дні посту з ра­дістю і проводьмо їх світло й бадьоро, як личить послідовникам Христовим. Вінок перемоги ніколи не накладається на сум­ного, і тужливий ніколи не перемагає. Не нарікай, а радуйся, що Вишній Лікар дав тобі вірні ліки проти недуги гріха.
Зустрічаючи піст, не бери на себе сумного виду. І, коли постиш, не видавайся сумним, подібно до лицемірів (Мф. 6. 16). щоб зажити суєтної слави, що ти постник. Нема користі з благодійності, про яку трублять трубою; немає заслуги і від пос­ту, коли про нього всі розголошують. Що робиться на показ, від того немає плоду для майбутнього життя; нема від Бога на­городи тому, хто дістає за свої вчинки похвалу тут від людей.
 Але в чому ж справжній піст? «Помас­ти голову твою і вмий лице» (Мф. 6, 17). Приклади це веління до душі. Обмий ду­шу з гріхів, знаменуй її святим помазан­ням, щоб стати тобі спільником Христо­вим.
Піст — дар давній, але такий, що без­перестанно оновляється і розквітає на кра­су чесноти. Піст установлено в раю. Адам одержав таку першу заповідь: «З дерева пізнання добра і зла не їж» (Бут. 2. 17). А це «не їж» — узаконення посту й стри­мування. Якби Єва постила і не скуштува­ла з дерева, то ми не мали б тепер потре­би в нашому пості. Бо «не здоровим треба лікаря, а недужим» (Мф. 9, 12). Ми хворі­ємо на гріх: лікуймося покаянням: а по­каяння не дійсне без посту. Через піст шу­кай оправдання перед Богом.
І саме перебування в раю є образом посту — не тільки тому, що людина, провадячи життя ангелоподібне мала успіхи в уподібненні ангелам, задовольняючись ма­лим, але й тому,  що жителям раю не спа­дало на думку те, що згодом вигадано лю­диною: ні вживання вина, ні забивання тварин, ані все те, що затуманює розум людський.
За те, що не постили, нас вигнано з раю. Тож будемо постити, щоб знов увій­ти в рай. Згадаймо Лазаря (Лк. 16. І9 — 31): через піст він увійшов до раю.
Не наслідуй непослуху Єви. Не бери, як вона, за радника змія, що подає страву на догоду плоті. Не покликуйся на недуги ті­ла й неміч. Пам'ятай, що свої пояснення ти даєш Всезнаючому. Пригадай, що ліка­рі і недужим прописують стримування.
Через піст Мойсей вийшов на гору. І не наважився б приступити до вкритого димом верху, не насмілився б увійти морок, ко­ли б не був озброєний постом. Через піст прийняв він заповіді, накреслені пер­стом Божим на скрижалях. На верху гори піст був удостоєний слухати Бога, а внизу ненаситність черева вкидала в ідолослужіння. Тут бо «сів народ їсти й пити» (Вих. 32; 6) Сорокаденне перебування з Богом Його слуги, що постив і молився, позбав­лене було плоду короткочасним напуван­ням народу. За вироком пророка, сп'янілий народ не був достойний прийняти закон, даний від Бога. І в одну мить ненасит­ність черева вкинула в ідолослужіння той народ, який знав Бога з великих чудес. Постав поряд одне і друге: як піст приво­дить до Бога, і як порушення посту згуб­не для спасіння!
Піст народжує пророків, зміцнює силь­них: піст умудряє законодавців. Піст — добра сторожа душі, надійний друг тіла, зброя довершених, училище тих, що подви­заються. Він відкидає спокуси, живить на благочестя, він — друг тверезості, дже­рело чистоти, освячує монаха, вдосконалює священика. — бо без посту неможливо на­важитися на священнодіяння. Піст спрямо­вував усіх святих до життя для  Бога. Муж бажань  Даниїл, який три седмиці не їв хліба і не пив води, навчив постити і левів, зійшовши до них у рів. Піст зага­сив силу вогню, загородив уста левів.
Піст підносить молитви на небо; він для неї немов крило при сходженні догори. Піст — мати здоров'я, вихователь юності, окраса для старих, добрий супутник подо­рожнім, надійний спільник подружжю. Не­хай буде піст спочинком від безнастанної праці домочадцям і слугам, які протягом цілого року послуговують тобі. Дай відпо­чинок своєму кухареві, дай волю тому, що накриває стіл, спини руку виночерпія: не­хай і будинок весь заспокоїться від тисяч клопотів, від диму й смороду, від біганини вгору і вниз тих. що прислужують чере­ву, як непогамовному володареві. Хай че­рево дасть деякий відпочинок устам, хай укладе з ними перемир'я черево, яке завжди вимагає і ні на чому не зупиняєть­ся, сьогодні одержує, а завтра забуває; ко­ти повне, філософствує про стриманість, але як тільки охляло, забуває свої правила.
Страхайся прикладу багача, про якого повідається в Євангелії. Його віддала на вогонь розкіш у житті: звинувачений у сластолюбстві, він мучився в полум'ї печі. Щоб загасити це полум'я, нам потрібна во­да. Покинь свої напої та заміни їх водою. І не тільки для майбутнього життя корис­ною буде така заміна; вона дорога і нині. Ти гребуєш тепер водою; гляди, щоб потім не побажав хоч краплі її, як євангельський багач. Ніхто не п'янів від води, ні в кого не боліла голова після води; ніхто, випив­ши води, не мав потреби в чужих ногах; ні в кого не відбирало ноги, не перестава­ли діяти руки від того, що напився води. У того, хто постить, і колір обличчя по­чесний; він не переходить у безсоромну багровість, а прикрашений цнотливою блі­дістю; погляд у постника лагідний, хода поважна, обличчя осмислене, не спотворюване непомірним сміхом; поміркованість у мові, чистота серця.
Згадай святих, які були від початку ві­ку, «що їх весь світ не був достойний», які «тинялися в овечих і козячих шкірах, зазнаючи злигоднів, скорботи, пересліду­вань» (Євр. 11, 38, 37). Наслідуй їхній спосіб життя, коли домагаєшся долі з ни­ми. Що заспокоїло Лазаря в лоні Авраамовому? Хіба не піст? А життя Іоанна Хрестителя було одним суцільним постом. У нього не було ні постелі, ні стола, ні об­робленої землі, ні вола-землероба, ні хлі­ба, ні хлібника, нічого іншого у житті. І от з народжених жінками не було ще біль­шого від Іоанна Хрестителя» (Мф. 11, 11).
А найвище за все те, що Господь наш, постом зміцнивши плоть, яку прийняв за­ради нас, у ній прийняв на Себе спокусу диявола, навчаючи і нас постом готувати себе і виховувати до подвигів у спокусах. Як у боротьбі, коли подаси допомогу одно­му з суперників, то він переможе іншого, так і ти, якщо перекинешся на бік плоті, то поневолиш дух, а як перейдеш на бік духу, підкориш плоть. Адже плоть і дух завжди борються одне з одним. Тому коли хочеш зробити сильним дух, погамуй  плоть постом. Це і буде те саме, що ска­зав Апостол: якою мірою зовнішній наш чоловік зотліває, такою «внутрішній онов­люється (2 Кор. 4. 16): і ще: «Коли я немічний, тоді сильний» (2 Кор. 12. 10».
Чиї «кістки полягли в пустелі - (Євр. 3. 17)? Хіба не тих, що бажали їсти м’ясо? Поки задовольнялись вони манною та водою з каменя, перемагали ворогів, просту­вали морем, і «не було серед них слабого (Пс. 104, 37). А коли спом'янули про ка­зани з м'ясами і своїм пожаданням верну­лися в Єгипет, тоді не побачили землі обітування. Невже не боїшся того, що об'ї­дання і тебе може не допустити до споді­ваних благ? З ситої їжі неначе виходять, подібно до густої хмари, димні випари: перепинають дорогу осяянням Святого Ду­ха, що прояснюють розум. Піст — зброя для боротьби з демонами, бо «цей рід вигониться тільки молитвою і постом»  (Мф. 17, 21). Стільки добра від посту!
Не обмежуй доброчесність посту самим стримуванням  від  страв;  справжній   піст є звільнення і від злих вчинків. «Розв'яжи окови неправди» (Іс. 58. 6). Прости бли­жньому образу! Не постіть «для свари й розбрату» (Іс. 58, 4)! Ти не куштуєш м'я­са, але їси брата, стримуєшся од вина, але не удержуєш себе від образ; щоб їсти, дожидаєш вечора, але весь день проводиш у судбищах.
Горе вам, п'яні не від вина (Іс. 20.1). Гнів є сп'яніння: воно топить розум. Страх — нове сп'яніння, — коли нападає від того, від чого йому не слід бути. Бо сказано: «Охорони життя моє від страху ворога» (Пс. 63, 2). І взагалі кожну при­страсть, що виводить розум з себе, можна справедливо назвати сп'янінням. Уяви со­бі розгніваного, як він охоплений прист­растю: він сам собі не господар, не пізнає себе, не пізнає присутніх, наче в нічній битві всіх штовхає, на кожного нападає, говорить, що спаде на думку; він не стри­маний, лається, б'є, погрожує, кляне, кри­чить, розривається. Ухиляйся від сп’яніння вином, але уникай і сп'яніння пристрастю. Пияцтво призводить до нестриманості, а тверезість веде до посту.



Православний вісник №12, грудень, 1980 С. 16



Немає коментарів :

Дописати коментар