Волинська єпархія Української Православної Церкви

12.02.13

Проповідь на Стрітення Господнє

Немає коментарів





   В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа.

    Сьогодні ми святкуємо велике дванадесяте свято — Стрітення Господнє. Свято це, хоча й встановлене на честь зустрічі Господа зі старозавітним праведником Симеоном та пророчицею Анною, присвячено Богоматері. За давнім старозавітним звичаєм на 40-й день після народження кожен первісток чоловічої статі мав бути присвячений Богові. Відбувався цей обряд в Єрусалимському Храмі, і матері приносили своїх первістків, присвячуючи їх Богові. На знак цього посвячення приносили жертву — хто яку міг. Люди заможні заколювали биків та овець, а бідні — приносили голубів або горлиць. З цими птахами й прийшла Діва Марія до Єрусалимського Храму, щоб присвятити Богові Свого первістка, принести Йому в жертву те, що Вона могла Богові пожертвувати.
       Праведний Симеон, за переданням, був одним із тих, хто брав участь у перекладі Біблії з єврейської мови на грецьку, — це переклад, відомий у науці під назвою Септуагінта, переклад 70-ти тлумачів. Церква зберігає пам'ять про Симеона як одного з цих тлумачів. Переклад було виконано в III столітті до Різдва Христового. Коли Симеон перекладав відомі слова з пророка Ісаї: «Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить» (Іс. 7:14), то засумнівався і, вирішивши підчистити текст, взяв ніж для того, щоб ці слова прибрати з тексту; але був зупинений силою Божою і отримав навіювання, що не помре, доки сам не побачить те, в чому засумнівався.
     Симеону було багато років, і, напевно, він втомився від життя. І коли Діва Марія прийшла до Єрусалимського Храму, то, спонукуваний Духом Святим, він пішов Їй назустріч і виголосив ті дивовижні слова, які стали нашою молитвою, яку здійснюють під час вечірнього богослужіння: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм із миром; бо побачили очі мої Спасіння Твоє» (Лк. 2:29-30). І, звертаючись до Діви Марії, Симеон виголосив інші пророчі слова: «Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання і на знак сперечання, і меч душу прошиє Самій же Тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох» (див. Лк. 2:34-35)» — дивовижні слова, які повністю здійснилися і в земному життя Спасителя, і після Його Воскресіння: Він став предметом суперечок, і одні, приймаючи Спасителя, повставали разом із Ним, а інші, відкидаючи Його, падали.
       Це вставання і падіння відбувається навіть до сьогоднішнього дня, і пророцтво Симеона сьогодні так само реально здійснюється у житті, як то було і в давнину. Чому ж відбувається таке, здавалося б, дивне явище — Бог прийшов у світ, став Людиною, явив безліч чудес, воскрес із мертвих, заснував Церкву, яку не можуть здолати ворота пекла (див. Мф. 16:18), і, незважаючи на це, багато людей не приймають Спасителя, не вірять в очевидний факт Воскресіння, не визнають таємничої сили дії Духа Святого в житті Церкви, залишаються нечутливими до церковної проповіді? І навпаки, є безліч тих, хто не просто прийняв слова Спасителя, але повстав із Ним — і в прямому, і в переносному значенні слова, пройшовши через багато страждань, затверджуючи віру в те, що Народжений від Діви Марії є Син Божий і Спаситель світу. Це твердження ніколи не було простим — ні на самому початку буття Церкви, ні протягом всієї історії, ні в наш час. Але через це твердження ми повстаємо разом із Христом і ми воскреснемо в житті вічному в Царстві Божому.  
     Ну, а чому ж свято богородичне? А тому, що в словах, звернених до Діви Марії, ми знаходимо євангельське підтвердження нашої віри в те, що Вона є Заступницею, Молільницею за нас: «І меч душу прошиє Самій же Тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох». Меч пройшов крізь Її душу — страшний меч споглядання мук і смерті єдиного Сина. Серце Матері, напевно, розривалося від цього страшного болю, порівняного з фізичним болем розп'ятого Спасителя. Але цей страшний серцевий біль, цей меч в Їй велику силу прозрівати помисли багатьох сердець.
     І  сьогодні Вона чує молитви кожного з нас, хто з вірою, надією, силою духовною звертається до Неї. Вона прозріває наші думки, Вона прозріває наше внутрішнє життя, Вона знає, що нам дійсно потрібно, а що ні. Через те страшне страждання відкрився у Неї особливий зір, в поле якого входить весь людський рід, вся Церква. Тому ми і називаємо Її Матір'ю Божою і Матір'ю всіх віруючих, Матір'ю Церкви. І сьогодні наші думки насамперед про Неї, про Її подвиг, про Її віру, про Її смиренність, про Її любов, про Її прозріння наших помислів.    
     У цьому сенсі свято Стрітення посідає особливе місце у колі церковних свят. Воно було одним із перших, які почала святкувати Церква, одним із найдавніших. Вже в IV столітті знаходяться проповіді великих святителів, присвячених цьому дню: Мефодія Патарського, Кирила Єрусалимського, Григорія Богослова, Григорія Нісського, Іоанна Златоуста, що свідчить про те, що з глибокої давнини на честь події Стрітення Церква збиралася на молитву і святкувала цей день.
     Але особливими урочистостями свято Стрітення почали оточувати з VI століття. У ту пору в Антіохії стався страшний землетрус, а згодом у Візантійській імперії спалахнула епідемія моровиці. Кожного дня гинули тисячі людей. Тоді благочестивий імператор Юстиніан наказав у день Стрітення Пресвятої Богородиці звершити великий хресний хід та урочисте святкування, і моровиця зупинилася.
    Це подія, яка так перекликається зі словами старця Симеона «відкриються Тобі думки багатьох сердець» — тобто відкриються Тобі серця людські, з їхнім болем і стражданнями, — і закріпила в церковній історії святкування Стрітення Господнього як великого дванадесятого богородичного свята.
    Згадуючи цю подію, ми повинні замислитися над тим, що з нами відбувається: ми серед тих, хто повстає з Христом, чи серед тих, для кого Він — знак сперечання? Ми повинні замислитися також і про те, чи достатньо сильно ми віримо в заступництво Божої Матері, здатної через Свої страждання реально бачити нашу скорботу і наш біль і відгукуватися на нашу молитву. І нехай це свято спонукає нас до ще більш дбайливого зберігання священної пам'яті про цю подію, а також про великий подвиг Богоматері, через який Вона знайшла силу бути Заступницею і Молільницею про всіх нас. Амінь.

                                                                                                                Святійший Патріарх Кирил 

                                                                                                                                15 лютого 2011 р. 


Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Немає коментарів :

Дописати коментар