Волинська єпархія Української Православної Церкви

26.02.13

26 лютого – день пам’яті Преподобних Зої і Фотинії (Світлани)

Немає коментарів





Прп. Мартиниана (V). Сщмч. Василия и Гавриила пресвитеров (1919). Сщмч. Сильвестра, архиеп. Омского (1920). Сщмч. Зосимы, Николая, Василия, Иоанна, Леонтия, Владимира, Парфения, Иоанна, Иоанна, Михаила пресвитеров и Евинии (Светланы) (V). Прп. Евлогия, архиеп. Александрийского (607-608). Прп. Стефана, в иночестве Симеона, царя Сербского, Мироточивого (1200).
Преподобний Мартиніан з 18 років поселився в пустелі, поблизу міста Кесарії Палестинської, де пробув у подвигах і безмовності 25 років, удостоївшись благодатного дару зцілення хвороб. Проте ворог не залишав пустельника, наводячи на нього різні спокуси. Одного разу жінка-блудниця посперечалася з розпусними людьми, що спокусить святого Мартиніана, слава про добродійне життя якого розповсюдилася по місту. Вона прийшла до нього в нічну пору під виглядом мандрівника, просячи нічлігу. Святий впустив її, оскільки  надворі була негода. Лукава гостя переодягнулася в дорогий одяг і стала спокушати подвижника. Тоді святий вийшов з келії, запалив багаття і став босими ногами на палаюче вугілля. Він говорив при цьому собі: "Важко тобі, Мартиніане, терпіти цей тимчасовий вогонь, як же ти терпітимеш вічний вогонь, приготований тобі дияволом?" Жінка, вражена цим видовищем, розкаялася і просила святого наставити її на шлях порятунку. По його вказівці вона відправилася до Вифлєєму, в монастир святої Павли, де в строгих подвигах прожила 12 років до своєї блаженної кончини. Ім'я жінки було Зоя.
Зцілившись від опіків, святий Мартиніан віддалився на безлюдний скелястий острів і прожив просто неба декілька років, харчуючись їжею, яку йому час від часу привозив один корабельник, а преподобний плів для нього корзини.

Одного разу під час сильної бурі розбився корабель і до острова, де спасав свою душу святий Мартиніан, хвилі принесли на обламках корабля дівчину на ім'я Фотинія. 
Святий Мартініан допоміг їй вибратися на острів. "Залишайся тут, - сказав він їй, - ось хліб і вода, а через два місяці приїде корабельник", - а сам кинувся в море і поплив. Два дельфіни винесли його на сушу. З тих пір блаженний Мартиніан став вести життя мандрівника. Так продовжувалося два роки. Одного разу, прийшовши до Афін, святий захворів і, відчуваючи наближення кончини, увійшов до храму, ліг на підлогу, призвав єпископа і попросив віддати своє тіло похованню. Це відбулося близько 422 року.
Блаженна дівчина Фотинія залишилася жити на острові, де і провела в самоті 6 років, а потім віддала Богові душу. Упокоєння її відкрив все той же корабельник, що привозив їй, як і преподобному Мартиніану, їжу. Він перевіз тіло блаженної Фотинії до Кесарії Палестинської, де воно було з честю поховано єпископом і кліром.


Немає коментарів :

Дописати коментар