Волинська єпархія Української Православної Церкви

17.01.13

Хрещення Господнє . Богоявлення.

Немає коментарів



        До Свого тридцятирічного віку Господь Ісус Христос жив зі своєю матір'ю в маленькому місті Назареті. Допомагаючи престарілому Йосипу у теслярській роботі, він нічим себе не виявляв, і люди уважали його за одного з дітей Йосифа. Але ось наблизився час Йому почати Своє суспільне служіння. Тоді Бог в особливому видінні повеліває пророку Іоану Хрестителю, який жив у пустелі, виступити зі всенародною проповіддю покаяння і хрестити у Йордані всіх хто бажає в знак їхнього бажання очиститися від гріхів. Місце, де пророк Іоанн почав служіння, називалося «пустелею Іудейською», що знаходилась на західному узбережжі Іордану і Мертвого моря.

         Євангеліст Лука повідомляє цінні історичні відомості цього переломного історичного моменту, а саме, що в той час Палестина, яка входила до складу Римської Імперії, управлялася чотирма правителями. Імператором тоді був Тіверій, син і наступник Октавіана Августа, при якому народився Христос. Тіверій вступив на престол після смерті Августа в 767-му році від заснування Риму, але ще за два роки до цього, в 765-му, він став уже співправителем і, отже, п'ятнадцятий рік правління його починався в 779-му році, коли Господу виповнилося 30 років - вік, необхідний вчителю віри.

        В Юдеї замість Архелая управляв римський прокуратор Понтій Пілат; в Галілеї - Ірод Антипа-, син Ірода Великого, який знищив немовлят у Віфлеємі. Первосвящениками в цей час були Анна та Каяфа. Первосвящеником був, власне Каяфа, а тесть його Анна, або Анан, був відсторонений цивільною владою від посади, але користувався у народу авторитетом і повагою, поділяв владу зі своїм зятем.

        Євангелісти називають Іоана Хрестителя "гласом волаючого в пустелі", тому що Він голосно волав до людей: ". Приготуйте шлях Господу, вирівняйте шляхи Його" Слова ці взяті з пророцтва пророка Ісаії, де він утішає Єрусалим  кажучи, що скінчився час його приниження, і скоро з'явиться слава Господня, і "всяка плоть побачить Боже спасіння" (Ісаї 40:5). Пророцтво це Іоан Хреститель (Ів. 1:23) висловлював у вигляді прообразу: під Господом, що прямує на чолі  народу Свого який повертається з полону, мається на увазі Месія, а під вісником  Його - Предтеча Іоан ,. Пустелею ж в духовному сенсі є сам народ ізраїльський, а нерівності, які треба було б усунути, як перешкоди до приходу Месії, - це людські гріхи і пристрасті, ось чому суть усієї проповіді Предтечі і зводилася до одного, власне, заклику: Покайтеся! Останній із старозавітних пророків, Малахія висловлюється прямо, називаючи Предтечу "Ангелом Господнім," який готує шлях Месії.

       Свою проповідь про покаяння Іоанн Хреститель обумовлював наближенням Царства Небесного, тобто Царства Месії (Матв. 3:2). Під цим Царством Слово Боже розуміє звільнення людини від влади гріха і воцаріння праведності в його серці (Луки 17:21; ср Рим 14:17 ..). Природно, що благодать Божа, оселившись в серцях людей, об'єднує їх в одне суспільство, або Царство, яким є Церква заснована Христом (Матв. 13:24-43, 47-49).

        Готуючи людей до вступу в це Царство, що відкриється незабаром з приходом Месії, Іоанн всіх закликає до покаяння, а тих що відгукнулися на цей заклик хрестив "хрещенням покаяння для прощення гріхів" (Луки 3:3). Це не було ще благодатне християнське хрещення, а лише занурення у воду того хто бажає очищення від гріхів, як символ того, що вода очищає його від тілесної нечистоти, а хрещення від духовної.

        Іван Хреститель був суворим подвижником, носив грубу одежу з верблюжого волосу й харчувався акридами (рід сарани) та диким медом. Він являв собою різку протилежність сучасним йому наставникам іудейського народу, а проповідь його про наближення Месії, приходу Якого напружено чекали, не могла не привернути загальної уваги. Навіть іудейський історик Йосип Флавій свідчить, що "народ, захоплений вченням Іоанна, стікався до нього у великій кількості" і що влада цього чоловіка над іудеями була настільки велика, що вони готові були зробити за його порадою все, і навіть сам цар Ірод [Антипа ] боявся влади цього великого вчителя. Навіть фарисеї та саддукеї не могли спокійно дивитися на те, як народ масами йде до Іоана, і самі були змушені піти в пустелю до нього, але навряд чи всі вони йшли з щирими почуттями. Тому не дивно, що Іоан зустрічає їх суворою викривальною промовою: "? Роде зміїний хто навчив вас тікати від гніву майбутнього" (Матв. 3:7). Фарисеї майстерно прикривали свої пороки точним дотриманням чисто зовнішніх приписів Мойсеєвого закону, а саддукеї, віддаючись плотським утіхам, відкидали те, що суперечило їх епікурейському способу життя: духовний світ і загробне воздаяння.

       Іоанн викриває їх гордовитість, їх впевненість у власній справедливості і переконує їх, що їхня надія на походження від Авраама не принесе їм ніякої користі, якщо вони не принесуть гідних плодів покаяння, бо "Всяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубують і кидають у вогонь "(Матв. 3:10; Луки 3:9), як ні на що не придатне. Справжні чада Авраама не ті, хто походять від нього по плоті, але ті, хто живуть в дусі його віри і вірності Богу. Якщо не покаєтеся, то Бог відкине вас і покличе  на ваше місце нових чад Авраама за духом (Матв. 3:9; Луки 2:8).

       Збентежені строгістю його промови, люди запитують: «Що ж нам робити" (Луки 3:11). Іоанн відповідає, що необхідно творити справи любові і милосердя і утримуватися від усякого зла. Це і є "Гідні плоди покаяння", - тобто добрі справи, протилежні тим гріхам, які вони здійснювали.

       Тоді був час загального очікування Месії, причому іудеї вірили, що Месія, коли прийде, буде хрестити (Ів. 1:25). Не дивно тому, що багато хто почав задаватися питанням, чи не Христос сам Іоанн? На це Іоанн відповідав, що він хрестить водою (Мт. 3:11),  але за ним йде Сильніший його, Якому він, Іоан, негідний розв'язати взуття, як це роблять раби для свого пана. "Він буде  хрестити  вас Духом Святим і вогнем" (Матв. 3:11; Луки 3:16; ср Марка 1:8.) - В Його хрещенні діятиме благодать Святого Духа, як вогонь, спалюючий всіляку гріховну скверну. "Лопата Його в руці Його, і Він очистить тік Свій, і збере пшеницю Свою в житницю, а полову спалить вогнем невгасимим" (Матв. 3:12; Луки 2:17),  тобто Христос очистить Свій народ, як господар очищає своє тік, від полови і мусора, пшеницю ж, тобто тих, що повірили в Нього, збере у Свою Церкву, як в житницю, а всіх хто відкине Його віддасть на вічні муки.

       Тоді серед іншого народу до Іоанна прийшов і Ісус Христос із Назарету Галілейського, щоб хреститися від нього. Іоанн ніколи до цього не зустрічався з Ісусом і тому не знав хто Він. Але коли підійшов Ісус до нього для хрещення, то Іоанн, як пророк, відчув Його святість, безгрішність і перевагу над собою, і тому в подиві заперечив: "Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі йти до мене" - "Так годиться нам виповнити  всіляку правду", - лагідно відповів Спаситель (Мт. 3:15). Цими словами Господь Ісус Христос хотів сказати, що Він, як родоначальник нового, відродженого Ним людства, повинен був Власним прикладом показати людям необхідність всіх Божественних постанов, в тому числі і хрещення.

         Однак, "охрестившись, Ісус зараз же вийшов із води" (Матв. 3:16), тому що Йому, не було потреби каятися, як робили це інші, залишаючись у воді під час сповідання своїх гріхів. Охрестившись, Ісус за словами Євангеліста, молився, очевидно про те, щоб Отець Небесний благословив початок Його служіння.

      "І ось розкрились   небеса, і побачив Іоан Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього". Очевидно, Духа Божого побачив не тільки Іоанн, але й народ, що був при цьому, оскільки мета цього дива була явити людям Сина Божого в Ісусі, що перебував доти в невідомості. Ось чому в день свята Хрещення Господнього, яке ще називається Богоявленням, в церковній службі співається: "З'явився еси днесь вселенній ..." Як зауважує євангеліст Іоан, Дух Божий не тільки зійшов на Ісуса, але і залишився на Ньому (Ін. 1:32).

          Дух Святий з'явився у вигляді голуба тому, що цей образ найбільш личить Його властивостям. За вченням святого Іоанна Златоуста, "голуб є особливо лагідна і чиста істота. А так як Дух Святий є Дух лагідності, то Він і з'явився в цьому виді". За поясненням святого Кирила Єрусалимського, "як за Ноя голубка сповістила припинення потопу, принісши оливкову гілочку , так і тепер Дух Святий сповіщає прощення гріхів у вигляді голуба. Там оливкова гілочка , тут милість Бога нашого".

        Голос Бога Отця: "Цей є Син Мій улюблений, в Якому Моє благовоління," вказав Іоанну Хрестителю і присутньому  народу на Божественне достоїнство Сина Божого у власному розумінні, Єдинородного, на Якому вічно перебуває благовоління Бога Отця, і разом з тим ці слова були відповіддю Отця Небесного на молитву Його Божественного Сина про благословення на великий подвиг спасіння людства.

         Хрещення Господнє наша свята Церква святкує 19 січня н. ст. (6 січня стт.), іменуючи це свято Богоявленням, оскільки у цій події  явила Себе людям вся Свята Трійця: Бог Отець - голосом з неба, Бог Син - хрещенням від Іоана, Бог Дух Святий - зійшов на Ісуса Христа у вигляді голуба. Свято Богоявлення , нарівні зі святом Великодня, є найдавнішим християнським святом. Воно завжди святкується з великим піднесенням, бо нагадує про наше власне хрещення, чим спонукає глибше усвідомити силу й значення цього таїнства.

         Для християнина, каже отець Церкви перших століть святий Кирило Єрусалимський, води хрещення є "і труною, і матір'ю". Труною для його колишнього  гріховного життя поза Христом, і матір'ю його нового життя у Христі і в Царстві Його нескінченної правди. Хрещення - двері з царства пітьми в Царство світла: ". Ті що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися" - Хто хрещений в Христа, той і одягнений в ризу Христової праведності, уподібнюється Йому, стає учасником Його святості. Сила хрещення полягає в тому, що людина отримує здатність і силу любити Бога і своїх ближніх. Ця християнська любов спонукає християнина до праведного життя і допомагає йому долати прихильність до світу і його гріховних насолод.



                                                                                            Єпископ Олександр Мілеант.



Джерело: Практична Гомілетика. Проповіді на Церковні свята

Немає коментарів :

Дописати коментар