Волинська єпархія Української Православної Церкви

31.08.12

Успіння Божої Матері

Немає коментарів

Пресвята Богородице помагай нам!

Наближається кінець літа яке ми проводжаємо святкуючи велике дванадесяте свято Успіння Пресвятої Богородиці. Про велич та глибоку пошану в нашому народі до цього дня говорить той факт , що найдревніші монастирі на Україні посвячені на честь Успіння. Це зокрема всі три Лаври: Києво-Печерська, Почаївська та Святогірська, а також найдревніший монастир на історичних тер енах Київської Русі – Зимненський Святогірський на Волині. Ознакою величі свята є і те, що Церква готує нас до нього двотижневим суворим постом, риба в який дозволяється тільки в день Преображення Господнього. Серед людей побутує думка, що саме На Спаса закінчується піст оскільки в народі він називається «Спасівка» , а насправді піст закінчується на Успіння 28 серпня. В історичному описі свята розповідається про те , що за три дні до блаженної кончини Пресвятої Діви Марії з’явився їй архангел Гавриїл, та сповістив про близький перехід Діви від Землі на Небо і вручив райську гілку з фінікового дерева, як символ перемоги життя над смертю. Смерть Богородиці була тиха , мирна як глибокий сон, вона ніби тимчасово заснула , саме тому свято називається не смертю а Успінням Богородиці. Сам Спаситель особисто зійшов для того, щоб прийняти Пречисту душу Своєї Матері. Це відображає ться на іконі свята, де Христос біля одра Богородиці тримає на руках маленьку дитину, яка уособлює душу Богоматері. Дивним Божим Промислом зібралися всі Апостоли, щоби провести в останню земну путь Чеснійшу від Херувимів. Велелюдною процесією супроводжували Апостоли , віруючі християни та небесні жителі Ангели тіло Пречистої до Гефсиманії – місця погребіння Богородиці. Там були поховані Її батьки, праведні Іоаким та Анна , а також праведний Іосиф Обручник. Хмара слави Божої супроводжувала ходу так , що противники Іісуса Христа іудеї, могли тільки чути спів але не бачили самої процесії. Не минулося без неприємностей славне погребіння, яке Господь допустив щоб врятувати грішника і привести до покаяння . Іудейський священик на ім’я Афонія захотів насміятися над погребінням та вхопився обома руками за одр де лежало тіло щоб перекин ути його, але ангел Господній невидимо відсік йому обидві руки, які залишились висіти на одрі. І тільки після щиросердечного каяття та сповідання віри в Христа як Мессію ап. Петро зцілив його. Це також відображається на деяких іконах присвячених цій святковій події. Багато інших чудес супроводжувало дане торжество адже присутні на ньому були земні та небесні жителі які оберігали ходу від розлючених іудеїв. Коли через три дні прибув до Гефсиманії ап. Фома, інші апостоли відкрили гроб щоб дати можливість йому попрощатися з тілом Богородиці, та його там не було. В вечері коли апостоли після вечері стали на молитву і оспівували Святу Трійцю, вони почули ангельський спів і побачили на небі Пресвяту Богородицю у супроводі великої кількості ангелів. Вона сказала їм: « Радійте! Я з вами у всі дні!» Апостоли ж в радості у відповідь закричали: «Пресвята Б огородице помагай нам!». В цьому і полягає суть торжества та радості свята. Адже здавалось би трагічна подія згадується. Але це не так. Адже ми згадуємо перехід Богородиці від землі на небо. Як співається в тропарі свята: « Во успенії міра нє оставила єсі Богородіце». Мати Божа і надалі невидимо перебуває на землі , отримавши від Бога особливу благодать допомагає нужденним, захищає вдів та сиріт і молиться за весь світ « і молитвами своїми визволяє від смерті душі наші».

Свято Успіння спонукає нас православних християн іншими очима дивитися на смерть. Адже смерть для глибоко віруючої людини це перехід від землі на небо. Це зустріч із Богом якому людина служила і якого любила всім с ерцем. Саме споглядання Слави Божої являється для людини джерелом блаженства, як нам показали святі Апостоли на горі Фавор під час Преображення. Саме тому з радістю Пресвята Діва сприйняла звістку про швидке закінчення земного життя.

Для нас вона являється прикладом самовідданого служіння Богу і вершиною святості, якої може досягнути людина обновлена благодаттю Божою, що «складає слова Господні у серці своєму». Вона пройшла тим тернистим шляхом який проторував Її Син і Господь. Це шлях жертовного служіння людям, шлях страждання, смерті та воскресіння. І цим шляхом повинна пройти кожна віруюча людина, і тільки він веде до Царства Божого.

Євангельський уривок який читається завжди на Богородичні свята закінчується такими словами: «Блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його» (Лк. 11,28). Ці слова безпосередньо стосуються Божої Матері , адже вона не тільки знала слова Христа але і щиро виконувала їх. Не буде нам жодної користі, якщо ми будемо знати на пам'ять Святе Письмо а виконувати не будемо.

На весіллі в Кані Галілейській Божа Мати сказала слугам які його обслуговували такі слова: «Що Він вам скаже , те зробіть» (Ін.2,5). Ці слова прозвучали для кожного із нас . Коли ми будемо виконувати все що каже Господь, тоді молитви наші будуть почуті , прохання виконані , більше радост і буде в житті , і кончина наша буде тиха, мирна і не посоромлена після якої почнеться Царство Боже, якому не буде кінця.

Прот. Михаїл Кулакевич.

Немає коментарів :

Дописати коментар