Волинська єпархія Української Православної Церкви

31.05.12

Православна молодь Ківерець провела акцію до дня захисту дітей!

Немає коментарів

1 червня кожного року рахується міжнародним днем захисту прав дитини. Православний молодіжний клуб «КРОК» з міста Ківерці провів акцію приурочену до цього дня, яка полягала у розповсюдженні листівок з статтями про захист дітей. Молоді юнаки і дівчата 31 травня напередодні міжнародного дня захисту прав дітей вийшли на міцевий стихійний ринок та через цікаві бесіди про дітей розповсюдили майже дві сотні листівок повчального характеру на тему захисту дітей. Текст листівок слідуючий:

Батько сімейства натер машину мастикою і старанно натирав, щоб надати їй бажаного блиску.
Одинадцятилітній син допомагав йому — він чистив шматкою бампер.
"Бачиш, сину, — мовив з повагою батько, — ця машина — справжній сімейний скарб. З нею треба поводитися обережно, дбайливо, їй треба приділяти увагу і час".
"Так, тату!"
"Розумний хлопчик!"
Після хвилинної мовчанки дитина тихо промовила: "А я не є сімейним скарбом?"

clip_image002

ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

Всім відомо, як важливо почати виховувати дитину з моменту її народження. Схильність і навики, підмічені, підтримані і спрямовані матір'ю, вихователем, вчителем в ранньому дитинстві, залишаються на все життя.

Душа, послана Богом в світ з паростком духовності, вразлива, тендітна і податлива. Св. Димитрій Ростовський пише: “Підлітка можна порівняти з заготовкою для картини: що маляр, зобразить, добре чи погане, святе чи грішне, ангела чи біса, - те і залишиться на ній”. Так і дитя. Моральний багаж батьків - атеїстичний чи шанобливий до Бога - дасть початковий імпульс і напрям вихованню. Моральний багаж батьків - найважливіше для майбутньої дитини, для суспільства, для Бога. Будемо навчати дітей добру і самі будемо вчитися. Не варто відноситися до подвижництва, як до долі виключно подвижників і затворників; в пісні співається: - В усіх нас доля одна... Тому в дитинстві варто не тільки навчати всьому гарному і мудрому, а в ранньому, вразливому дитинстві важливо оберігати дитя від прикладів жорстокості і лінощів дорослих. Наукою доведено, що людська душа навіть з двохмісячного віку все запам'ятовує і засвоює. Тому не можна поступати і говорити непристойно. Протоієрей Родіон Путятин, так говорить про бережливе поводження дорослих стосовно дітей: - Ви зауважили зацікавленість у немовлят? А це є знак того, що вони, не вміючи говорити, прагнуть пізнати, значить - все навколишнє сприймають і можуть розуміти; в їхній чіпкій пам'яті не можна сумніватися: на ній легко, як на м'якому воску, все закарбовується. Коли діти вчаться говорити? Коли вони встигли запам'ятати безліч різноманітних найменувань речей? Звичайно, в дитинстві. Коли дізнаються про пороки, які виявляються пізніше? Коли наступає перехідний вік? Знову ж таки в дитинстві. Цікавість - це Боже благословіння. Вона - запорука розуму. І, дай Боже, мудрості.

- Пам'ять дитини карбує побачене і почуте в дитинстві на все життя. Не слова, а наміри, прагнення серця, а значить і вчинки, закладаються в дітях у віці немовлят. Батьки Пресвятої Діви Марії поступили дуже мудро, рано відпустивши своє дитя, щоб Вона жила і дихала чистотою храму. Легковажать ті з батьків, які при немовлятах поводять себе непристойно, або дозволяють це іншим.

- Рано ще вчити їх доброму, - говоримо ми, зазвичай. Рано? А до поганого привчати вже пора? Ми починаємо вчити дітей благочестю, коли вони, назбиравши інформації, поступають так, як ми давно вже навчили їх власними намірами і вчинками? Чи можливо втримати словами? Чи можна відучити словами від того, до чого вони давно звикли, беручи приклад з нас. Пам'ятайте про це і контролюйте себе навіть при немовлятах. Будемо поводитися обережно, чиї б вони не були - свої чи чужі: за своїх і чужих ми однаково відповідаємо перед Богом. Ми не знаємо їх реакції? Але в них відкриті очі і вуха. І нам краще, якщо вони спасуться і після смерті не опиняться в пеклі.

Всі знають про силу звички. Яка велика сила звички! Деякі з батьків нехтують вихованням дітей в ранньому віці. Буває, батько так реагує на поганий вчинок: “Нічого, ще дитина, не розуміє, підросте, не буде цього робити”. І росте ця дитина, як дика яблуня в лісі. Скуштуйте плід - не зрадієте. Ніким не зупинена, вона стає тягарем для суспільства, горем для батьків, і спокусою іншим.

- Немає гіршого, - пише св. Іоан Златоуст, - коли дитячі вчинки не контролюються і перетворюються в звичку. А запущені, настільки псують дитину, що годі напоумити і виправити, і таких дітей диявол водить, як бранців, куди захоче. Стає їхнім володарем, дає їм згубні настанови, а нещасні діти охоче виконують їх і духовно гинуть.

clip_image002[4]

 

Чи знаєте ви, що таке ґендер? Адже згідно міжнародних стандартів ЄС та ООН, «Україна зобов’язалася досягти ґендерної рівності на всіх рівнях освіти не пізніше 2015 року». Вже сьогодні Міністерством освіти і науки України затверджені шкільні ґендерні підручники, а в регіонах України директори шкіл про-ходять курси підвищення кваліфікації з питань ґендерної рівності. Отож, що насправді означає ґендерна політика, яка є новою ідеологією Єв-ропи? В Україні ґендерна політика подається як рівність прав жінок і чоловіків. Та виявляється, що ґендер – це соціальна стать. Тобто нібито вже не важливо, ким людина народжується, але ким вона себе відчуває (гетеросексуалом, бісексуалом, гомосексуалістом, лесбіянкою, трансґендерною особою).

Ґендер – небезпечне перевиховання всього людства!

Щоб дійсно зрозуміти небезпеку ґендерної політики, достатньо подивитись, що ж відбувається в країнах, де ґендерна політика вже діє багато років. В сучасній Німеччині жінку, що народжує дітей і доглядає їх вдома вважають ідіоткою. В ідеології фемінізму та ґендеру материнство – це лише одна із форм рабства, а жертовність матерів висміюється. В Німеччині – найнижчий показник народжуваності – 1,36 дитина на одну німкеню. Розвиток фемінізму та ґендерної рівності ЛГБТ (лесбіянки, гомосексуалісти, бісексуали, транссексуали) привів до знищення інституту сім’ї і до розповсюдження гомосексуалізму!

Також ґендерна політика покликана боротися з українськими матерями, їх жертовністю та терплячістю. Уже сьогодні в офі-ційних документах заборонено вживати слова «тато» та «мама» та замість них рекомендують використовувати слова «батько один» та «батько два». Гово-рячи про насильство в сім’ї, вони розуміють під цим також материнство. Ось цитата визначної феміністки та ґендеристки Сімон де Бовуар, що вражають своєю жорстокістю: «Плід – це паразит, що живе за її (жінки) рахунок».

Згідно ґендерної ідеології, дитина має «право» вибрати собі стать сама. Наприклад, в українському підручнику «Ґендерні стандарти сучасної освіти» вказано, що «чоловіками і жінками не народжуються, а ними стають». А це – повний абсурд. Адже людина народжується чоловіком або жінкою.

Для того, щоб ґендерну політику впровадити в життя українців, ідеологи ґендеру (в тому числі і гомосексуалісти, лесбіянки, бісексуали, трансґендерні особи), під виглядом боротьби за права жінок, хочуть проникнути у Верховну Раду України і наполягають на внесенні змін до законодавства.

 

ЩОДЕНИК НЕНАРОДЖЕННОЇ ДИТИНИ

5 жовтня. Сьогодні почалося моє життя, хоча мої батьки про це ще не знають. Я дівчинка, у мене буде світле волосся і блакитні очі. Все це визначено, навіть те, що я буду любити квіти.

19 жовтня. Деякі вважають, що я ще не людина. Але я справжня людина, так само, як маленька крихітка хліба - також хліб. Моя мама є, і я теж є.

23 жовтня. Я вже вмію відкривати рот. Подумати тільки, через рік я навчусь сміятися, а потім і говорити. Я знаю, що моїм першим словом буде “мама”.

25 жовтня. Сьогодні почало битися моє серце.

2 листопада. Я щодня хоч трішки, а росту. Мої руки і ноги починають приймати форму.

12 листопада. В мене формуються пальчики - смішно, які вони маленькі. Я зможу гладити ними мамине волосся.

20 листопада. Тільки сьогодні лікар сказав моїй мамі, що я живу тут, під її серцем. Яка вона, напевно, щаслива!

13 грудня. Я вже трохи бачу. Коли мама принесе мене у світ, він буде повний сонячного світла і квітів.

24 грудня. Цікаво, чи чує мама тихий стукіт мого серця. Воно б'ється так рівно. В тебе буде здорова маленька донечка, мамо!

28 грудня. Сьогодні моя мама мене вбила.

Найстрашнішим гріхом в усі часи вважалося порушення шостої заповіді - вбивство - позбавлення іншої людини найбільшого дару Господнього - життя. Страшним гріхом є самогубство і вбивство в утробі - аборт.

Українська Православна Церква

Православний молодіжний клуб «КРОК»

Листівка містить цитати із Святого письма та Святі зображення, просимо не використовувати в побутових цілях

www.kiverci.info

DSC_0194 DSC_0193

Немає коментарів :

Дописати коментар