Волинська єпархія Української Православної Церкви

19.11.11

Чи спасуться жителі африканського племені Тумба-Юмба та православні МП?

Немає коментарів

Чи спасуться жителі африканського племені Тумба-Юмба та православні МП?

Що, з точки зору Християнської релігії, відбуватиметься після смерті з жителями африканського племені Тумба-Юмба (назва вигадана, написала перше, що прийшло в голову, бо суть не в тому), яким не відомо про Ісуса Христа.

Чому наполягають, що лише православні МП отримають Царство Небесне, а всі решта горітимуть в пеклі?

На моє переконання будь-яка категорична відповідь на питання про те, хто спасе свою душу для життя вічного, приречена бути підкреслено суб'єктивною, до того ж не вельми глибокою і правдивою. Людина не здатна до кінця усвідомити, що власне є спасінням для неї, що воно таке Царство Небесне і що таке пекло, що зветься вічним блаженством, а що нескінченними муками. Божественна мудрість і безмежна благість Творця є неосяжними для нашого розуміння і людська логіка тут мало допомагає.

З одного боку Господь наказав нам вірувати в Нього і Йому, бути охрещеними в Його ім'я, перебувати в Його Церкві і жити за Його євангельськими заповітами. Все це нам дано, аби спастися і у вічності перебувати з Господом. Людський розум вимагає визнати, що усі, що жили/живуть/житимуть інакше, будуть покараними і успадкують вічні муки. Зрештою Господь теж говорив про це. Але з іншого боку, нам відоме безмежне милосердя Боже, яке могло б відчинити двері раю кожному, кого Господь захоче помилувати з відомих тільки Йому міркувань. Питання лише в тому, чи здатна буде людина-грішник увійти в рай. За словом декого зі святих отців ворота пекла зачиняються зсередини. Схоже, що для грішника Царство Боже буде тією стихією, в якій він не зможе перебувати в силу незмінної схильності до зла, яку набув живучи на землі.

З Писання нам зрозуміло, що нам дана від Господа Церква, в якій ми подібно до тих, що врятувалися від потопу в ковчезі, так само спасаємося від духовної погибелі. Питання в тому що є Церква, де вона і де її межі.

На мою думку для Господа важлива якість людини, а не формальна приналежність до чогось. Але це не означає, що немає жодної різниці, в якій релігійній організації та громаді перебувати. Знову ж таки на моє переконання, церква, до якої належу я (мова не про конкретний патріархат), має найбільший потенціал можливостей зрощувати для Господа святих людей. Проте це не значить, що хоча б 5% вірян хоч якось відчутно цей потенціал використовують. Інші церкви в тій чи іншій мірі, а часом і цілковито, цей потенціал розгубили, з різних причин. Але це не значить, що в середовищі цих християн не можуть поставати благочестиві, порядні та благородні люди, які на людський розсуд є праведниками перед Богом. Інакше кажучи, одні досягають духовних висот завдяки своїй приналежності до Церкви, інші - всупереч своїй приналежності до церков.

Тому побажаємо африканським аборигенам удачі і сподіватимемось, що земне життя вони провадили у згоді зі своїм сумлінням, яке справедливо називають голосом Божим всередині нас.

"Бо ті, що без закону згрішили, - і згинуть без закону; а які згрішили в законі, - будуть суджені за законом. Бо не слухачі закону праведні перед Богом, але виконавці закону будуть виправдані. Бо коли погани, не маючи закону, природно діють за законом, то вони, не маючи закону, самі собі є законом. Вони показують, що діло закону написане у їхніх серцях, про що свідчить їм їхня совість та думки, які то засуджують, то виправдовують одна одну, в той день, коли Бог, за моїм благовістям, судитиме таємне в людях через Ісуса Христа" (Рим. 2: 12-16).

Якщо хочете почитати ще щось на цю тему, даю два дороговкази:

Священик Ігор Григола

Немає коментарів :

Опублікувати коментар